Кардіоміопатія – це що?

Кардіоміопатія – це група захворювань серцевого м’яза (міокарда), при яких порушується структура і функція серця. В результаті страждає його насосна здатність, змінюються розміри порожнин, товщина стінок і електрична активність. Кардіоміопатії можуть бути вродженими або набутими, прогресувати повільно або швидко, призводячи до серцевої недостатності та аритмій. А також до підвищеного ризику раптової серцевої смерті.

На відміну від інших захворювань серця, кардіоміопатія не пов’язана безпосередньо з артеріальною гіпертензією, вадами клапанів або ішемічною хворобою. Ххоча ці стани можуть ускладнювати перебіг хвороби. Вона є самостійною патологією, яка вимагає особливого підходу до діагностики та лікування.

Види кардіоміопатії

Хвороби серця класифікуються за морфологічними та функціональними ознаками. Всесвітня організація охорони здоров’я виділяє такі основні типи:

Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП). Характеризується збільшенням порожнин серця (дилатацією) і зниженням скорочувальної функції міокарда. Найчастіше вражає лівий шлуночок, але може зачіпати всі камери. Основні прояви — задишка, слабкість, набряки і зниження толерантності до навантаження.

Алкогольна кардіоміопатія — це форма дилатаційної хвороби серцевого м’яза, що розвивається внаслідок тривалого і надмірного вживання алкоголю. Етиловий спирт і продукти його розпаду чинять токсичний вплив на серцевий м’яз, викликаючи його пошкодження, розтягнення і витончення стінок. Згодом міокард втрачає здатність ефективно скорочуватися. В свою чергу, це призводить до серцевої недостатності, задишки, набряків і порушення ритму.

Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП). Виявляється потовщенням стінок міокарда, найчастіше — міжшлуночкової перегородки. Може бути обструктивною (утруднення відтоку крові з лівого шлуночка) і необструктивною. Небезпечна високим ризиком аритмій і раптової серцевої смерті.

Рестриктивна кардіоміопатія (РКМП). Рідкісна форма, при якій стінки серця стають жорсткими і погано розслабляються. Це ускладнює наповнення шлуночків кров’ю, хоча їх розмір залишається нормальним. Причинами можуть бути амілоїдоз, саркоїдоз та інші системні захворювання.

Причини міокардіопатії

Кардіоміопатія – це багатофакторне захворювання за походженням. Серед ключових причин можна виділити:

• Генетичні мутації. Багато форм хвороби мають спадковий характер і передаються за аутосомно-домінантним або аутосомно-рецесивним типом. Мутації зачіпають білки серцевого м’яза, порушуючи його скорочення.
• Вірусні та бактеріальні інфекції. Міокардити, викликані вірусами Коксакі, цитомегаловірусом або грипом, можуть призводити до пошкодження міокарда і формування дилатаційної кардіоміопатії.
• Токсичний вплив. Зловживання алкоголем, наркотиками, тривалий прийом деяких ліків (наприклад, протипухлинних засобів) можуть пошкоджувати серцевий м’яз.
• Аутоімунні захворювання. Системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит та інші аутоімунні процеси іноді викликають запалення і ремоделювання міокарда.
• Ендокринні порушення. Гіпотиреоз, гіпертиреоз, цукровий діабет, акромегалія та інші гормональні порушення можуть сприяти розвитку кардіоміопатії.
• Невідомі причини. У деяких випадках причина залишається невстановленою, і таку форму називають ідіопатичною.

Кардіоміопатія: симптоми

Клінічна картина залежить від форми та стадії хвороби. На ранніх етапах симптоми кардіоміопатії можуть бути відсутніми або бути неспецифічними. У міру прогресування хвороби міокарда з’являються:

• Задишка при фізичному навантаженні і в спокої.
• Хронічна втома і зниження працездатності.
• Набряки ніг і стоп, накопичення рідини в черевній порожнині (асцит). Це характерно для серцевої недостатності в результаті запущеної кардіоміопатії.
• Перебої в серцебитті, відчуття завмирання серця.
• Запаморочення і непритомність.
• Біль у грудях, не завжди пов’язаний з навантаженням.

Для гіпертрофічної форми характерні раптові втрати свідомості, особливо у молодих спортсменів, а для дилатаційної, включно з алкогольною кардіоміопатією — поступове наростання серцевої недостатності.

Діагностика міокардіопатії

Діагностика кардіоміопатії спрямована на виявлення структурних і функціональних змін серцевого м’яза. А також визначення типу і ступеня ураження. Оскільки захворювання може протікати з мінімальними симптомами або проявлятися ознаками, характерними для інших патологій серця, комплексне обстеження є обов’язковим.

Спочатку проводиться збір анамнезу: уточнюються скарги, наявність хронічних захворювань, випадки кардіоміопатії або раптової смерті в родині. Фізикальне обстеження включає аускультацію серця, оцінку пульсу, вимірювання артеріального тиску.
Далі призначаються інструментальні методи:

• Електрокардіографія (ЕКГ) — фіксує порушення ритму, провідності та ознаки гіпертрофії міокарда.
  Ехокардіографія — візуалізує структуру і функцію серця, визначає розміри його камер, товщину стінок та фракцію викиду.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — дає високоточне зображення міокарда і дозволяє виявити ділянки фіброзу або запалення.
• Холтерівське моніторування — тривалий запис ЕКГ для виявлення прихованих аритмій.
• Рентгенографія грудної клітки — оцінює розміри серця і стан легенів.

До лабораторних досліджень відносяться загальний і біохімічний аналізи крові. А також визначення маркерів запалення, рівня натрійуретичного пептиду, гормональні тести. В окремих випадках виконується біопсія міокарда для уточнення діагнозу і виключення специфічних захворювань (наприклад, амілоїдозу).

Комплексне використання цих методів дозволяє не тільки встановити факт наявності кардіоміопатії, але і визначити її форму, що критично важливо для вибору правильної тактики лікування і прогнозування перебігу хвороби.

Лікування кардіоміопатії

Тактика лікування залежить від її типу, вираженості симптомів та наявності ускладнень. Основна мета терапії — поліпшити функцію серця, запобігти прогресуванню захворювання і знизити ризик раптової смерті.

Медикаментозне лікування кардіоміопатії:

• Інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину II — знижують навантаження на серце і перешкоджають ремоделюванню міокарда.
• Бета-адреноблокатори — нормалізують ритм, зменшують потребу міокарда в кисні.
• Діуретики — зменшують застій рідини в організмі, полегшують дихання і знижують набряки, в тому числі при алкогольній кардіоміопатії.
• Антиаритмічні препарати — застосовуються при порушеннях ритму.
• Антикоагулянти — призначаються при високому ризику тромбоутворення.

Хірургічні та інвазивні методи:

• Імплантація кардіовертер-дефібрилятора (ІКД) — запобігає раптовій серцевій смерті при небезпечних аритміях.
• Кардіостимулятор — нормалізує роботу серця при важких порушеннях провідності.
• Мієктомія — видалення потовщеної ділянки серцевого м’яза при гіпертрофічній кардіоміопатії.
• Трансплантація серця — крайній захід при термінальній стадії захворювання, коли інші методи неефективні.

Немедикаментозні заходи та спосіб життя:

• Обмеження фізичних навантажень залежно від типу кардіоміопатії.
• Контроль артеріального тиску, рівня цукру та холестерину.
• Збалансоване харчування з обмеженням солі та насичених жирів.
• Відмова від куріння та надмірного вживання алкоголю.
• Регулярне спостереження у кардіолога і контроль стану за допомогою інструментальних обстежень.

Лікування кардіоміопатії, як правило, тривале і вимагає суворого дотримання рекомендацій лікаря. Своєчасне втручання дозволяє уповільнити прогресування захворювання, поліпшити якість життя і знизити ризик важких ускладнень.

Профілактика кардіоміопатії

Повністю виключити ризик розвитку цієї хвороби серця неможливо, оскільки захворювання може бути пов’язане зі спадковими факторами. Однак знизити ймовірність її виникнення і уповільнити прогресування можна, дотримуючись наступних рекомендацій:

• Регулярні медичні огляди — особливо при наявності сімейної схильності до кардіоміопатії або хронічних захворювань серця.
• Контроль факторів ризику — підтримання нормального артеріального тиску, рівня цукру і ліпідів у крові.
• Здорове харчування — раціон з достатньою кількістю овочів, фруктів, цільнозернових продуктів і обмеженням солі.
• Фізична активність — помірні навантаження, підібрані індивідуально, допомагають зміцнити серцево-судинну систему.
• Відмова від шкідливих звичок — куріння і зловживання алкоголем значно підвищують навантаження на серце.
• Своєчасне лікування інфекцій — деякі вірусні та бактеріальні захворювання можуть вражати міокард.

Кардіоміопатія – це вирок? Прогноз захворювання

Наслідок кардіоміопатії залежить від її форми, стадії виявлення та ефективності терапії. При ранній діагностиці та правильному лікуванні вдається значно уповільнити розвиток хвороби та уникнути важких ускладнень.

При гіпертрофічній кардіоміопатії багато пацієнтів живуть десятиліттями без істотних обмежень, особливо при контролі аритмій. За дилатаційної форми прогноз багато в чому залежить від відповіді на медикаментозну терапію і дотримання способу життя. Рестриктивна кардіоміопатія часто має більш серйозний перебіг і вимагає раннього початку лікування. У випадках аритмогенної дисплазії прогноз визначається ризиком життєво небезпечних аритмій і необхідністю імплантації кардіостимулятора.

Важливо пам’ятати, що сучасна кардіологія має в своєму розпорядженні широкий спектр засобів для контролю захворювання. Як наслідок, своєчасне звернення до лікаря значно підвищує шанси на довге і активне життя.

У Клініці Експерт Хелс в Одесі працюють висококваліфіковані кардіологи та лікарі всіх необхідних спеціальностей з досвідом роботи понад 20 років. Клініка забезпечена діагностичним і лікувальним обладнанням експертного класу. Якщо у Вас або Ваших близьких виявлена кардіоміопатія або будь-які інші симптоми – запишіться до нас на консультацію! Хороший фахівець швидко поставить правильний діагноз і призначить ефективне лікування хвороб міокарда.

У Вас з’явилися характерні симптоми або виявлена кардіоміопатія? Запишіться на консультацію або викличте додому кардіолога в Одесі за телефоном +38(097) 067 11 11 або заповнивши форму нижче. Чекаємо на Вас в Клініці Експерт Хелс!