Парез – це що за діагноз?

Парез – це зниження сили і тонусу м’язів через неврологічну проблему: ураження рухового шляху центральної нервової системи або периферичного нерва. Можливість здійснення рухів зберігається, але функція уражених м’язів знижена. Наприклад, від невеликої втрати сили до ледве помітних рухів при максимальному старанні. Повна втрата рухової функції називається параліч. Фактично парез – це порушення у надсиланні та проходженні керуючого сигналу від рухового центру в головному мозку до відповідних м’язів. Прояви хвороби різноманітні й залежать від ураженої ділянки. Це може бути порушення ходи або неможливість ходити без підтримки, обмеження працездатності та самообслуговування. А також зміна зовнішності в разі парезу м’язів обличчя і багато іншого. Соціальну значущість парезу кінцівок неможливо переоцінити, адже якість життя хворого може знижуватися дуже сильно.

Порушення рухів може зачіпати одну або кілька груп м’язів та бути проявом різних захворювань. Крім ураження скелетної мускулатури, термін можна застосувати і до м’язових оболонок внутрішніх органів: парез кишечника, сечового міхура.

Геміпарез, парапарез – це що означає?

Ці терміни відносяться до класифікації парезів залежно від сторони і числа уражених кінцівок. Детальна розшифровка:

• монопарез – це слабкість однієї кінцівки;
• біпарези, коли вражені 2 кінцівки, поділяються на геміпарез – рука і нога з одного боку та парапарез – це коли вражені або обидві руки, або обидві ноги;
• трипарезом називать стан, коли відповідно залучені в патологічний процес 3 кінцівки;
• тетрапарезом – коли обидві руки і ноги уражені.

Геміпарез часто розвивається внаслідок інсульту, пухлини або травми мозку, коли уражається обмежена зона в одній півкулі, що відповідає за рухи в одній половині тіла. Парапарез нижніх кінцівок – це частіше проблема зі спинним мозком через травму хребта, грижу хребетного диска, пухлину. Але можуть бути й інші причини, про них нижче.

Основні види парезів

Центральний парез  – це стан, що виникає в разі пошкодження головного або спинного мозку. Порушення розвиваються нижче місця пошкодження рухового шляху. Особливість такого типу захворювання, найчастіше парапарезу нижніх кінцівок – збереження функціонуючої частини нервової системи (спинного мозку) нижче місця ушкодження. Ця частина намагається компенсувати порушення. В свою чергу, це призводить до підвищення тонусу уражених м’язів, посилення нормальних рефлексів та появи нових, патологічних, яких не буває у здорової людини. Через підвищення тонусу м’язів і порушення рухів центральний парез може призводити до контрактур (обмеження рухів у суглобах). З цими проблемами можуть допомогти досвідчені реабілітологи та фізіотерапевти. В деяких випадках буде доцільною реабілітація в домашніх умовах.

Периферичний парез – це безпосереднє пошкодження нерва, який іннервує м’яз або групу м’язів. М’язова слабкість може відзначатися тільки в одній руці або нозі (монопарез). Що більший нерв пошкоджено, то більшу частину тіла охоплює патологія. Периферичний парез ще називають млявим. Виникає м’язова слабкість, зниження тонусу, ослаблення і зникнення рефлексів. Відзначаються мимовільні посмикування м’язів. Згодом м’язи зменшуються в об’ємі – розвивається атрофія.

Види парезів розрізняють і за ступенем вираженості:

• легкий – обсяг руху повний або майже повний, знижені сила, спритність, темп;
• помірним зниженням сили називають проблему, коли рухи незграбні, неточні, обмежені за обсягом. Також різко знижена сила;
• глибокий парез – це украй обмежені, дуже слабкі рухи;
• параліч – повна відсутність довільних рухів.

Причини парезу

Будь-яке пошкодження рухового шляху від нейрона до периферичного нерва може призвести до порушення рухової функції. Найчастіші причини парезу:

• ішемічний інсульт, крововилив у головний мозок зазвичай спричиняє геміпарез;
• хронічні судинні захворювання головного мозку;
• травми спинного і головного мозку;
• травми кінцівок (травми ніг можуть викликати парез стопи);
• оперативні втручання з пошкодженням периферичних нервів. Наприклад, парез гортані після видалення щитоподібної залози;
• дегенеративні захворювання: розсіяний склероз, аміотрофічний латеральний склероз тощо;
• міжхребцеві грижі нерідко викликають парез кінцівок;
• інфекційні захворювання: менінгококова інфекція, поліомієліт тощо;
• пухлини нервової системи;
• защемлення, запалення периферичних нервів, особливо у нижніх відділах хребта, спричиняють із часом парез нижніх кінцівок;
• токсичні та метаболічні ураження нервової системи.

Симптоми парезу

Клінічні прояви залежать від локалізації та ступеня його вираженості. Найчастіше спостерігаються такі симптоми парезу:

• зниження сили м’язів у кінцівці (або декількох), порушення міміки на ураженому боці;
• обмеження обсягу рухів в ураженій ділянці;
• швидка м’язова стомлюваність за невеликого або звичного фізичного навантаження. Особливо ця проблема заважає при парезах нижніх кінцівок;
• складнощі при виконанні завдань, що вимагають дрібної моторики;
• зменшення або повна втрата рефлексів;
• навпаки, посилення нормальних рефлексів та поява патологічних в ділянці парезу;
• незвичайні відчуття в кінцівках. Наприклад, поколювання, оніміння, відчуття повзання мурашок;
• порушення координації рухів, ходи.

Основні симптоми при парезі стопи – висяча або «кінська» стопа, шльопаюча або «півняча» хода, необхідність високо піднімати ногу або підтягувати її по землі. Також хвороба може супроводжуватися порушеннями чутливості та трофіки ураженої кінцівки. За тривалих парезів з’являються ознаки контрактури – утруднення й обмеження пасивних рухів у суглобах. Саме тому не треба затягувати з візитом до спеціаліста.

Діагностика порушень рухової функції

Парези кінцівок виявляє лікар-невролог під час збору скарг та огляду. Під час неврологічного огляду лікар просить пацієнта здійснити різні рухи руками і ногами. А також оцінює силу рухів як щодо норми, так і в порівнянні з іншою кінцівкою хворого. Потім перевіряє вираженість рефлексів, тонус м’язів, наявність патологічних рефлексів. За необхідності – проводить спеціальні проби на прихований парез. Наприклад, проба Барре допомагає визначити швидку стомлюваність м’язів ураженої кінцівки. Пацієнту пропонується тривало тримати руки (за парезу рук) або ноги у горизонтальному положенні без опори. Протягом 20 секунд уражена парезом кінцівка буде поступово опускатися.
Після огляду призначається додаткове обстеження, що включає найважливіші методи:

• КТ, МРТ – для візуалізації патологічних процесів у спинному і головному мозку, які викликали парез;
• електронейроміографія (ЕНМГ) – неоціненний метод для вимірювання провідності нервових волокон і функціонального стану м’язів;
• електроенцефалографія (ЕЕГ) – метод оцінки електричної активності мозку.

Парез: лікування та реабілітація

Лікування парезу – це комплексний процес, що сильно залежить від причини. На ранніх термінах після інсульту можливе відновлення нейронів, які «відключилися», але ще не загинули, на периферії вогнища ураження. На це спрямована основна терапія геміпарезу в разі інсульту. Парапарез – це інша проблема, що потребує індивідуального підходу у кожному випадку. В залежності від причини та ступеня вираженості проблеми використовують різні методи. У разі гриж хребта, що спричиняють парапарези нижніх кінцівок, парез стопи, показано хірургічне лікування. Защемлення периферичних нервів лікують частіше консервативно, іноді застосовується операція. Медикаментозна терапія в разі парезів – це препарати, що поліпшують кровообіг у тканинах, функціонування нервових волокон. А також прискорюють відновлення мієлінової оболонки нерва.
Неоціненне значення для відновлення рухів і профілактики контрактур має реабілітація.
Реабілітаційне лікування в разі парезів включає:

• лікувальну фізкультуру (ЛФК) під наглядом фахівця;
• лікувальний масаж;
• механотерапію на спеціальних тренажерах (Мотомед, реабілітаційний тренажер Huber, кібер-рука і багато інших);
• нервово-м’язову стимуляцію – дуже ефективний метод лікування парезів нижніх кінцівок;
• використання ортезів;
• ерготерапію – відновлення втрачених навичок самообслуговування при парезах і якості життя;
• фізіотерапію;
• інноваційні високоефективні методики лікування парезів – транскраніальна магнітна стимуляція (ТКМС) і транскраніальна мікрополяризація головного мозку (ТКМП).

У Клініці неврології та реабілітаційної медицини Експерт Хелс в Одесі працюють висококваліфіковані неврологи з досвідом роботи понад 20 років. Клініка забезпечена діагностичним і лікувальним обладнанням експертного класу. Якщо у Вас або у Ваших близьких парез стопи, геміпарез або інше порушення рухової функції – запишіться до нас на консультацію! Хороший фахівець швидко поставить правильний діагноз і призначить ефективне лікування основного захворювання. Особлива перевага нашої Клініки – наявність повністю обладнаного реабілітаційного центру. Тут найкращі умови для комплексного відновлення будь-яких парезів, включно з ЛФК, найкращими спеціальними тренажерами та інноваційною фізіотерапією!

Парез стопи чи іншої локалізації? Запишіться на консультацію або викличте додому лікаря-невролога в Одесі за телефоном +38(097) 067 11 11 або заповнивши форму нижче. Чекаємо Вас у Клініці неврології та реабілітації Експерт Хелс!